Сталося так, що за президентськими виборами у Польщі я стежив не за допомогою українських засобів масової інформації, а слухаючи польське радіо, яке у наших краях приймається часом не гірше за наше. Польську я розумію добре, як і більшість моїх земляків. Читати складно, а на слух — жодних проблем! Тому я слухав їхні новини, які щодня починалися і закінчувалися, причому на усіх без винятку каналах, скандалом із квартирою кандидата у президенти Кароля Навроцького.
Цю квартиру, як повідомляли у новинах, кандидат придбав у самотнього пенсіонера із Гданська за десять відсотків вартості. У відповідь Навроцький повідомив, що це було умовою договору, за яким він мав наглядати за її власником і допомагати йому матеріально. Це виявилось брехнею — «розслідувачі» знайшли ту угоду, де про жоден догляд не було й мови. Також опитали сусідів старого, які засвідчили, що жодного разу не бачили майбутнього кандидата у президенти. Тоді той висунув нову версію і так далі аж до самого дня виборів. Оскільки польську я знаю таки не зовсім досконало, вирішив перевірити, про що йдеться, тому що слово «помешкання», однакове для наших мов, може мати багато значень. Виявилося, що квартира, за яку польські ЗМІ щодня полоскали кандидата у президенти, має площу аж двадцять сім квадратних метрів! Не знаю, чи це загальна площа, чи так звана «житлова», яка різниця? Головне, що мене здивувало, якби не те польське радіо, я і гадки б не мав про той скандал на президентських виборах у Польщі. Хоча я, власне, як і більшість українців, по кілька разів на день передивляюсь заголовки міжнародних новин, а часом навіть дивлюсь отой позеленілий «марафон». Чому так? Чому тема, про яку по сто разів на день говорили у сусідній Польщі, у нас нікого не зацікавила? Гадаю, що все просто. Той польський кандидат у президенти за нашими поняттями майже святий! Ну що таке квартирка на двадцять сім квадратів у порівнянні з маєтками та палацами українських держслужбовців, депутатів, суддів, прокурорів, борців з корупцією і усіх інших? Ми вже давно звикли до того, що наші очільники та правоохоронці живуть не на зарплату і навіть не збираються цього приховувати, нахабно записуючи майно та нерухомість на батьків, дітей, бабусь та дідусів, двоюрідних сестер та інших близьких і не дуже людей. Всі знають, що це брехня. Ну і що? Наших виборців це не лякає! Бо вони самі хочуть так жити. Жити не на зарплату, а набагато багатше. Та повернемось до поляків, які, можливо, оберуть того Навроцького у президенти в другому турі виборів. Наші політологи стогнуть, що він ніби не дуже проукраїнський. Це і справді так — був би такий, як ми, то не приховував би якусь комірчину у двадцять сім квадратів, а хизувався десятком палациків вдома та за кордоном і чхав би на всі «розслідування». Але ж він поляк і обирається у президенти Польщі. А польські виборці, як мені здається, не дурніші за українських, а навпаки!