У мирному житті — він спокійний і досвідчений медбрат. На війні — той, хто витягує з-під обстрілів, евакуює, рятує життя. Юрій із Рівненщини — бойовий медик із позивним «Доктор Кот» або просто “Кот”.
25 років у реанімації, фельдшерська освіта, диспетчерка-дружина в ДСНС та двоє дітей. Розпочинав службу у 112-й, тепер — повернувся до рідної 104-ї бригади.
«Кот» — від дитинства
“Прізвисько “Кот” — з дитинства. Так мене називали ще вдома, так і лишилося. В армії закріпилося. А “Доктор” — бо я медик. Закінчив медучилище, працював у реанімації в Рівному — анестезистом, медбратом. Це моє — рятувати, бути першим, хто бореться за життя. В родині медиків не було, але після мене дві двоюрідні сестри пішли в медицину. Кажуть, я “привив” любов” до лікувальної справи”.
Початок вторгнення
“24 лютого був на чергуванні. 25-го здригнувся наш аеропорт. Почалась евакуація. Я не мав військового квитка лише тільки довідку. Спочатку призвали мого рідного брата, а потім я вирішив — іду. Пройшов ВЛК, співбесіду, вступив у бригаду. Спочатку — сапером із медичними навичками. Були медкурси, потім — бойовий медик. А зрештою став — санінструктором”.
Людина, яка народжена рятувати
“Реанімація — це стрес. Але бойова евакуація — це адреналін. У 112-й я пройшов пекло. Евакуації з Кринок, з островів на Херсонщині. Надавали допомогу, шили, рятували. Мене добряче контузило, потім був госпіталь. Після лікування перевівся до 104-ї, у медичну роту. Новий колектив, нова робота. Нині вже пів року тут — все на рівні, професійно”.
Історії, що врізаються в пам’ять
“Бабуся з переломом — співала. Вивозив із Миколаївської області, відкритий перелом. А вона співала українські пісні. Побратим наступив на “лєпісток”, сам наклав турнікет, півтора кілометра повз до траси. І теж співав. Без п’ятки. Але співав. Він вижив, бо боровся та вірив”.
«Я не військовий. Але моя місія врятувати»
“Війна не закінчиться. Маємо бути готові. Як в Ізраїлі — кожен має служити. Не всі мають стріляти — але всі мають допомагати. Це наша земля. І кожен буде відповідати перед своїми дітьми, ким він був у цій війні”.
Мотивація — сім’я
“У мене двоє синів, навчаються за кордоном. Дружина працювала в ДСНС, потім поїхала до них. Їй важко було розриватися між мною та дітьми. А тепер мені спокійно знаючи, що вони разом та чекають — це дає сили. Моя мрія — побачити їх, бути з ними та добудувати будинок”.
Перемога — це стабільність
“Мені не треба ідеалу. Мені треба стабільність. Щоб просто було добре. Не чекаю чогось недосяжного, просто стабільності та розуміння що далі”.
Українцям
“Навчайтеся. Готуйтеся. Бо війна не закінчиться — вона змінить форму. І служити мають усі. Слухайте тих, хто вже пройшов пекло війни. Кожна людина повинна бути готовою. Якщо не стріляти — то допомагати. Якщо не на фронті — то в тилу, у службах забезпечення. Бо ця війна — наша. І ми її виграємо!”
Телефонуйте рекрутеру бригади, аби отримати консультацію та підібрати посаду, яка буде найкраще відповідати вашим навичкам: +380 98-104-0-104
Більше вакансій: https://terytoria.org.ua/vakansiyi/
Сили територіальної оборони ЗСУ Регіональне управління Сил територіальної оборони "Захід" 104 бригада тероборони ЗСУ "Горинь".
